Я – педагог і особистість

Я – педагог і особистість 

Свою розповідь хочу розпочати словами Ш.О. Амонашвілі, які надихають мене і дарують віру в те, що я займаюся своєю справою

 Я Вчитель, 

Я –Любов і Відданість, 

Віра й Терпіння. 

Я – Радість і Співрадість, 

Страждання й Жаль. 

Я – Істина й Серце, 

Совість і Шляхетність. 

Я – Шукач і Обдарувач, 

Жебрак і Багатий. 

Я – Вчитель і Учень,

 Вихователь і Вихованець. 

Я – Прокладач Шляху 

І Художник життя. 

Я – Притулок Дитинства 

Й Колиска Людства.

 Я – Усмішка Майбутнього

 Й смолоскип Сущого. 

Я – Вчитель від Бога 

І його Помічник! 

Кожен учитель впевнений, що він робить найважливішу справу на землі. Якщо людині судилося бути педагогом, то він буде працювати з дітьми в будь-якій школі, в будь-яких обставинах. Головне, щоб у нього було бажання досягти успіху у своїй педагогічній діяльності. Так, не заперечую, учитель повинен іти в ногу з часом: використовувати у своїй роботі інновації, різноманітні методики, повинен досконало володіти фаховим матеріалом. Але перш за все він повинен буди Людиною з великої букви. Головне для мене - не порушити свої моральні принципи і йти по життю своєю дорогою. Я намагаюся уникати того, що буде мені заважати. До кожної справи маю власний підхід. Те, що хочу бачити в людях, стараюсь розвивати в собі. Вважаю, що простіше жити, довіряючи людям. Говорять, що на помилках учаться, і я робила свої помилки, які стали корисним досвідом. Були перешкоди, невдачі, які зараз здаються такими мізерними. Я живусьогоднішніми справами, постійно планую майбутнє, та іноді, озираюся назад, щоб ще раз зробити висновки зі свого минулого. Стати вчителем історії я вирішила вже маючи дванадцятирічний досвід роботи вихователем дитячого садка і хочу з впевненістю сказати, що займаюся справою, яка мені подобається. Для того, щоб сформувати свою особистість, треба постійно розвиватись та самовдосконалюватись. Самоосвіта викладача є необхідною умовою професійної діяльності та зростання педагога. Ця здібність визначається психологічними й інтелектуальними показниками кожного окремого педагога, але не в меншому ступені ця здібність формується в процесі роботи з джерелами інформації, аналізу, самоаналізу, моніторингу своєї діяльності, діяльності колег. Спілкування під час семінарів для мене – найцінніший скарб, який можна собі уявити. Я не вважаю, що це пуста трата часу. Це обмін емоціями, інформацією, ідеями, почуттями, переживаннями… Головною метою самоосвіти є всебічний розвиток педагога для подальшого забезпечення оптимальних умов для навчання та виховання учнів. Також важливою є особистісна мотивація кожного педагога. Ще А.Дістервег сказав „Як ніхто не може дати іншому того, що не має сам, так не може розвивати, утворювати і виховувати інших той, хто сам не є розвиненим, вихованим і освіченим. Він лише до тих пір здатний насправді виховувати й утворювати, поки сам працює над своїм вихованням ”. А хто не хоче відставати – мусить рухатися вперед і не зупинятися, досягнувши вершини, а підніматися вище. У цьому й полягає основна місія сучасного вчителя. Уже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного педагога передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути в постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються щоденно вчительською працею. Бо, як говорив Василь Сухомлинський: „Не кожен стане вченим, письменником, артистом, не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен ”. Саме цього я намагаюся досягти у своїй педагогічній діяльності