16  грудня  відбувся конкур "Вчитель року 2016" 
 про участь у конкурсі не шкодую, Це була нагода ще раз підтвердити свій професіоналізм, поділитися досвідом роботи.
Правду кажучи: коли ти поділишся яблуком, у тебе залишиться половина яблука, а коли поділишся ідеєю, у тебе буде дві ідеї.

Доброго дня,

Бажаю щастя земного
І радості кожного дня,
Затишку в рідному домі,
Щоб злагода завжди була!

Я – педагог і особистість

Я – педагог і особистість 

Свою розповідь хочу розпочати словами Ш.О. Амонашвілі, які надихають мене і дарують віру в те, що я займаюся своєю справою

 Я Вчитель, 

Я –Любов і Відданість, 

Віра й Терпіння. 

Я – Радість і Співрадість, 

Страждання й Жаль. 

Я – Істина й Серце, 

Совість і Шляхетність. 

Я – Шукач і Обдарувач, 

Жебрак і Багатий. 

Я – Вчитель і Учень,

 Вихователь і Вихованець. 

Я – Прокладач Шляху 

І Художник життя. 

Я – Притулок Дитинства 

Й Колиска Людства.

 Я – Усмішка Майбутнього

 Й смолоскип Сущого. 

Я – Вчитель від Бога 

І його Помічник! 

Кожен учитель впевнений, що він робить найважливішу справу на землі. Якщо людині судилося бути педагогом, то він буде працювати з дітьми в будь-якій школі, в будь-яких обставинах. Головне, щоб у нього було бажання досягти успіху у своїй педагогічній діяльності. Так, не заперечую, учитель повинен іти в ногу з часом: використовувати у своїй роботі інновації, різноманітні методики, повинен досконало володіти фаховим матеріалом. Але перш за все він повинен буди Людиною з великої букви. Головне для мене - не порушити свої моральні принципи і йти по життю своєю дорогою. Я намагаюся уникати того, що буде мені заважати. До кожної справи маю власний підхід. Те, що хочу бачити в людях, стараюсь розвивати в собі. Вважаю, що простіше жити, довіряючи людям. Говорять, що на помилках учаться, і я робила свої помилки, які стали корисним досвідом. Були перешкоди, невдачі, які зараз здаються такими мізерними. Я живусьогоднішніми справами, постійно планую майбутнє, та іноді, озираюся назад, щоб ще раз зробити висновки зі свого минулого. Стати вчителем історії я вирішила вже маючи дванадцятирічний досвід роботи вихователем дитячого садка і хочу з впевненістю сказати, що займаюся справою, яка мені подобається. Для того, щоб сформувати свою особистість, треба постійно розвиватись та самовдосконалюватись. Самоосвіта викладача є необхідною умовою професійної діяльності та зростання педагога. Ця здібність визначається психологічними й інтелектуальними показниками кожного окремого педагога, але не в меншому ступені ця здібність формується в процесі роботи з джерелами інформації, аналізу, самоаналізу, моніторингу своєї діяльності, діяльності колег. Спілкування під час семінарів для мене – найцінніший скарб, який можна собі уявити. Я не вважаю, що це пуста трата часу. Це обмін емоціями, інформацією, ідеями, почуттями, переживаннями… Головною метою самоосвіти є всебічний розвиток педагога для подальшого забезпечення оптимальних умов для навчання та виховання учнів. Також важливою є особистісна мотивація кожного педагога. Ще А.Дістервег сказав „Як ніхто не може дати іншому того, що не має сам, так не може розвивати, утворювати і виховувати інших той, хто сам не є розвиненим, вихованим і освіченим. Він лише до тих пір здатний насправді виховувати й утворювати, поки сам працює над своїм вихованням ”. А хто не хоче відставати – мусить рухатися вперед і не зупинятися, досягнувши вершини, а підніматися вище. У цьому й полягає основна місія сучасного вчителя. Уже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного педагога передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути в постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються щоденно вчительською працею. Бо, як говорив Василь Сухомлинський: „Не кожен стане вченим, письменником, артистом, не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен ”. Саме цього я намагаюся досягти у своїй педагогічній діяльності

Інноваційні форми роботи та технології

У період, коли освіта набуває кардинальних змін, виникає необхідність оновлення методів та прийомів навчання, залучення інноваційних методик до процесу формування в учнів предметних та життєвих компетентностей. На своїх уроках я застосовую такі прийоми навчання, як « Творча лабораторія », коли учні розв'язують проблемні завдання, « Дивуй » - учні наводять цікаві приклади, що стосуються теми уроку, але виходять за межі підручника , „Дешифрувальник ”, „Закінчи речення ”, „Третій зайвий ”, „Вірю – не вірю!”, або „Так – ні!”, „ Коректор ” та інші. На своїх уроках використовую такі інтерактивні методи навчання: - Дискусії; - Робота в парах; - Мозковий штурм. На уроках різних типів, використовую різні форми їх проведення. Наприклад, такі активні методи навчання як: - Бесіди; - Аналіз та розв’язування історичних задач; - Історичні диктанти; - Творчо-пізнавальні завдання (розв’язування кросвордів, аналіз переглянутих фрагментів із фільмів, розповідь по колу, доповни речення та ін.) Уроки оцінювання навчальних досягнень учнів проводжу в різній формі: - у вигляді багаторівневих письмових робіт; - усних заліків; - дидактичних ігор (вікторини, брейн - ринги та ін.). Будь-який урок необхідно розробляти як особливий, прагнучи розкрити яскраві, барвисті, образні живі сторінки історії, щоб у дітей виникло прагнення дізнатися щось нове, а, йдучи з уроку вони захотіли б знайти продовження почутого в додатковій літературі і на наступний урок прийшли також з бажанням та інтересом. Тож для досягнення цієї мети я використовую нестандартні форми уроку, такі як: o Урок-характеристика; o Уроки - мужності; o Урок - ділова гра; o Урок – дослідження; o Бінарний урок; o Урок – подорож та ін. А на сам кінець, я хочу зазначити, що всі знання, які отримує учень повинні бути систематизовані і тільки тоді ми зможемо говорити про позитивний результат навчання. Та про які б методи впливу вчителя на учня ми не говорили, на мою думку, все- таки кожен вчитель матиме свій погляд на дану проблему. І буде обирати той шлях, який найбільш ефективний в конкретному класі, з конкретними дітьми. В майбутньому хочу продовжувати здійснювати з учнями проектну діяльність, адже саме у такий спосіб найефективніше поєднуються нові методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності та самостійної роботи учнів

Тиждень історії в Захарівській школі

Історичне минуле хліба

Всуп.

Слова вчителя:

„Земля на зернині стоїть” – так говорять у народі, бо саме на колосках, звичайних і водночас дивовижних, з року в рік трималася людська доля.

Хліб - частина історії і її майбутнього. Він дивний початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб як про живу істоту: „Хліб – годувальник, хліб – батечко”. То чи заслуговує він такої величі?! Ми – це з вами сьогодні з’ясуємо переглянувши захист проекту „Його величність ХЛІБ!”. Над яким працювали такі творчі групи:-  історики, археологи, етнографи, фольклористи, агрономи та журналісти.

/Вручення короваю/

Гостей дорогих стрічаємо                       Шанобливо хліб підносим

Круглим пишним короваєм.                   І, вклонившись, щиро просим:

З рушником берем таріль,                      - Любий гостю наш, приймай

Коровай кладем і сіль.                             Хліб гостинний - коровай

У сім’ї, у кожній хаті

Майже завжди буде свято,

Як на білій скатертині

Буде сяяти хлібина.

Що з зернини проростала,

Сонця й дощику пізнала,

Ласки від землі святої,

Чорної родючої простої.

Але скільки ті зернятка

Мали подорожей взнати,

Щоб потрапив у кожний дім

Запашний і білий хліб.

     Якщо друг із будь-якого краю

В мій будинок завіта з шляху,

За народним звичаєм стрічаю,

Як здавен ведеться у житті.

У селі чи у самій столиці

 На квітчастім рушнику ллянім

Свіжий хліб з полтавської пшениці,

Дрібок солі кримської на нім.

Хай рясніють квіти малиново,

Пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний і щире слово

Гість відчув ступивши на поріг.   /Пісня: „Одна калина”/

Ведучий:

І. З давніх – здавен  народ наш понад усе цінував хліб, сіль і честь. Хліб – то багатство, достаток, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність, за яку предки наші стояли  і нам заповідали стояти на тому.

ІІ. Тож почнемо велику розмову про маленьку скибочку хліба. Ось як це почалося:…

Археологи

І. Вчені археологи різних країн світу стверджують, що першою „хлібною рослиною” слід вважати не сучасні злаки – жито та пшеницю, а дуб. Так при розкопках трипільських поселень на території сучасної Кіровоградщини, знайшли висушені і розтерті в борошно плоди дуба, з яких пекли хліб більш як 5 тисяч років тому.

ІІ. Існує і ще одне повір’я про перший хліб людини: „ Горіхи, так само, як і жолуді, були теперішнім хлібом”. Оболонки їхніх плодів були знайдені в печерах і навіть в руках скелетів, похованих у стародавніх могилах.

Ведучий І:

Історія хліборобства і хлібопечення дивовижна, сповнена і радісних, і драматичних подій. Здавна хліб вважали священним, за нього велися війни.

Ведучий ІІ:

Від успіхів хліборобства залежали долі країни і народів. Народна мудрість говорить: сто років думай, а краще хліба нічого не придумаєш.

/Пісня: „Зеленеє жито, зелене”/

Історики:

І. На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам’яному віці люди їли сирі зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій початок історія про перші млинові жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші. З часом зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший прісний хліб – коржі з густої зернової каші – тіста.

ІІ. А хліб із збродженого тіста з’явився пізніше. Його батьківщиною вважають Єгипет. Пекли його різної форми – круглий, довгастий, у вигляді пірамід, риб та різних фантастичних тварин. Перший спогад про такий хліб відноситься до V століття до нашої ери. Уже до ІХ століття випікання хліба для наших предків було звичайною справою. Про це свідчать літописи та археологічні знахідки.

ІІІ. Особливе місце в давні часи відводилося хлібу „житньому”. У свідомості нашого народу це слово асоціювалося із поняттям „жити”,„життя”. А ось поняття „хліб” з’явилося пізніше й означало спочатку „борошно”, тобто те, з чого виготовляють хлібні вироби.

IV. Саме слово „хліб” має давньогрецьке походження. Справа в тому, що греки випікали свій хліб у горщиках, які  називалися „клібатос”. Звідти і пішло слово „хлайфе”, яке пізніше запозичили і слов’яни. Відтоді так і залишилося слов’янське слово „лайб”, або естонське „лейбс”, які так схожі на наше слово „ХЛІБ”

V. Історія хліба довгий час була історією голоду. Нашим селянам раніше не вистачало хліба. У XVIII столітті нараховують 34 роки неврожайними. У ХІХ столітті нараховують 40 неврожайних літ. У ХХ столітті за перших 12 років 7 були роками голоду . Селяни замість хліба їли лободу, потовчену кору, колоски, що перезимували під снігом. Люди тяжко хворіли, а часом і вмирали.

VI. Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Це і  1932-1933 роки, коли люди цілими сім’ями помирали від голоду, це і Великий Ленінград, який у роки Великої Вітчизняної війни, 900 днів був оточений фашистами, які були впевнені, що люд вимре від голоду і холоду.

VII. Тож з чого складався той хліб, який видавали в блокадному Ленінграді?

Видавали по 125 грамів хліба, в якому: 10% - їстівна целюлоза, 10% - висівки і макуха, паперова потерть – 25%, а решта деревна кора, хвоя і сіль до 2,5 %. Форму, в якій випікали хліб, змащували соляркою.

VII. А я хочу розповісти про наслідки голодомору  1932-1933 років у нашому селі: - Актові записи про смерть за цей період не збереглися. У 2008 році пошуковцями було встановлено імена 90-та осіб, які померли голодною смертю.

А  ось, що згадують про ці страшні роки наші односельчани...        

 /Танець з колосками/

Ведучий І.

Великою шаною хліба в Україні зумовлене те, що господарський рік був тісно пов’язаний з усіма польовими роботами навколо ниви, навколо хлібів. Перший посів озимих зернових, які висівають восени до Семена, тобто до 14 вересня. Але найвідповідальніша посівна припадає на весну. До весняної сівби готувались заздалегідь. Переглядали зерно, лагодили реманент, кінську збрую.

Ведучий ІІ.

Селяни з нетерпінням чекали тої благодатної днини, коли вперше виїдуть у поле, щоб покласти першу борозну… А чи знаєте ви, яких народних прикмет дотримувалися селяни під час сівби?

Етнографи

o      Не можна починати роботу, коли господар хворий – „буде мізерне зерно”.

o      Не можна лихословити та лаятися, „щоб чорт не ходив слідом та не розсівав бур’янів”.

o      Не можна губити крихт від їства, бо „миші трубитимуть збіжжя”.

o      Не можна в цей день позичати посівного зерна, „аби до нового врожаю не йти в позики”.

Ведучий І.

З часом виникло багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. Ось які вони:

Ø    Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, і випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці  тримається людське життя.

Ø    Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новини.

Ø    Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин „ на позику”, бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

Ø    По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім’ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так само пізнавали долю народженої дитини, по хрестинному калачу.

Ø    Якщо першу хлібину з нового врожаю не подарувати людям – злидні будуть тебе їсти.

Ø    Якщо хліб підгорить, то значить завелась нечиста сила в домі. Треба святити хату й хліб.

Ø    Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

/ Сценка-казка у виконанні учнів 7-го класу/

Ведучий І.

У давнину поле орали волами чи кіньми. Зерно засівали вручну.

Ведучий ІІ:

На жнива виходили всі. Чоловіки косили хліб косами, а жінки жали серпами, в’язали у снопи та складали у копи.

Ведучий І:

Зібрані колоски обмолочували ціпами. Зерно на борошно мололи на вітряних або на водяних млинах.

Ведучий ІІ:

Але завжди у полі, на ниві з працею поруч лилася пісня.

Ведучий І. А скільки склав народ прислів’їв та приказок про хліб, щоб пам’ятали люди, який він важливий у житті людини.:

Фольклористи

    Риба – вода, ягода  - трава, а хліб всьому голова.

    Паляниця – хлібова сестриця.

    Що посієш, те й пожнеш.

    Довелося бідувати, на хліб-сіль заробляти.

    Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

    Земля – матінка, а хліб – батечко.

    Як посієш рідко, то вродиться дідько.

    Весною не посієш – восени не збереш.

    Одна стара правда на світі  буває: хто не посіє той не збирає.

/ Пісня: „Україні”/

Ведучий І. Хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна. Найвивіренішим способом було спробувати його на зуб: Якщо зерно мало тугий прикус, то одразу приступали до жнивування.

Ведучий ІІ. Жнива для  селянина  - це все: достаток у господі, затишок у родині, щаслива пісня і веселе свято. З острахом поглядав господар на небо, на хмари, спостерігав напрям вітру. Адже одна нещаслива година – і може пропасти вся річна праця.

Агрономи

-        Найвідповідальніша пора у хліборобів – жнива. Починалися жнива зажинками. До зажинків готувалися заздалегідь: зазубрювали серпи, стругали цурки, якими в’язали снопи, крутили перевесла.

-         Зажинок починали вдосвіта і обов’язково на легкий, тобто на жіночий день. Вмившись та помолившись, йшли в поле, щоб доки зійде сонце, зробити жнив’яний почин – обрядовий спіп.

-        У  цей день годилося бути чемним: не сваритись, ввічливо звертатись одне до одного, навіть на худобу не підвищували голосу і ситніше її годували, „щоб жнивам не наврочити”.

-        Перед початком роботи розстеляли на узбіччі білу скатертину, клали на неї хліб – сіль, свячену великодню цілушку  від паски та інші страви. Ставали обличчям до схід сонця, а господар читав молитву.

Ведучий І. Україна славилась на весь світ своїми диво-короваями. Кожне село, кожний хутір має свої традиції та секрети випікання хліба.

Ведучий ІІ. Має їх і наше село. Деякі з них дійшли до наших днів:

·       Хліб пекли зазвичай у суботу, розраховуючи так, щоб до наступної випічки його вистачило на сім’ю;

o Не можна пекти хліб у п’ятницю та неділю;

o Не можна стукати коритом чи діжею для хліба  та бити по ньому руками;

o На лопату не можна класти по дві хлібини;

o Не можна тримати двері відчиненими в хату в момент, коли хліб саджають у піч;

o Щоб хліб удався треба бути у хорошому настрої не сперечатися, не сваритися.

/Сценка :„Його величність Хліб!” ( пісня )/

Ведучий І.  Є у нашого народу ще один прекрасний звичай, пов’язаний із жнивами. Це обжинки, своєрідний вінець жнивам.

Ведучий ІІ. Завершуючи косовицю, залишали на обочині поля жмут колосся, яке називали „Бородою”.

Ведучий І. Потім всі учасники обжинків повільно залишали лан, співаючи обжинкових пісень та весело танцюючи.

/// Художні номери///

Ведучий. А зараз інтерв’ю з нашими гостями:

Журналісти.

-        Як називається місце де печеться хліб? (Піч)

-        Чим жали жито у давнину? ( серпом)

-        Де мололи зерно у давнину? (на вітряку)

-        Без рук, без ніг, а підперезаний. (сніп)

-        Продукт, завдяки якому хліб стає пухнастим та високим? (дріжджі)

-        Як називається машина, що збирає хліб? (комбайн)

-        Як називається свято, яке традиційно святкують після жнив? (обжинки).

/ Танок у виконанні учнів 6-го класу/

Ведучий ІІ.  Дорогі друзі, пам’ятайте, що ніколи в житті ви не зможете обійтися без хліба. Тож ставтеся до нього так, щоб і для ваших дітей, і для правнуків був він дивом, витвором рук людських.

Ведучий І. Не топчіть хліба, не кидайте недоїденим, не гордуйте ним. Пам’ятайте: За хліб платять життям. А шматок, поділений навпіл, робить людей друзями.

Ведучий ІІ. Наша зустріч закінчилася. Але ми сподіваємося, що коли ви будете їсти смачний, духмяний окраєць, згадаєте і нашу подорож до історичного минулого Хліба !!!

Турнір знавців історії «Відкрий для себе Україну»

                       Для учнів 11 класу

                Мета: сприяти творчій самореалізації учнів, збагаченню старшокласників інформацією про невідомі сторінки з історії, літератури, мистецтва України; розвитку уяви, пам’яті, вміння самостійно аналізувати факти; вихованню почуття національної гідності.

Оформлення: Плакати з висловами про Україну, табло результатів, призи переможців.

Хід турніру

Учитель. Турнір ми розпочнемо словами Василя Симоненка: «Україно! Доки жити буду – доти відкриватиму тебе», нехай ці слова стануть епіграфом нашої зустрічі, а девізом гри будуть  слова великого поета І.Франка «Нам пора для України жить!» 

Україна має свою багатовікову історію, своєрідну культуру, літературу. Нам є чим пишатися, що цінувати, вивчати, про що розповісти іншим. 

Турнір знавців історії проходитиме в 4 тури:

І – Відкрий для себе Україну.

ІІ – Дива України.

ІІІ – Славетні українці.

IV – Забавлянки бабусі Мар’янки.

Знайомство з командами. Представлення журі

Перший тур розпочинаємо одним запитанням, яке допоможе встановити порядок виступу команд.

Запитання: «Скільки чоловік проживає в Україні за даними останнього перепису населення в Україні?»

У першому турі за кожну правильну і повну відповідь команді зараховуватиметься 3 бали.

                                                                               

І тур “Відкрий для себе Україну”

1. Наприкінці XII ст. держаний осередок Давньої Русі переноситься на Захід. Такий осередок почав будувати один з нащадків Володимира Мономаха. Це був важкий час, бо монголо-татарські війська не раз спустошували землі, але князь часто здобував перемоги над ордами ворогів. У Європі він був одним із найвидатніших правителів на той час. Мудрий та далекоглядний, він уміло впроваджував політику мирного співіснування з сусідами: татарами та католицьким Заходом. Назвіть цього князя. Яка яскрава подія, що відбулася у 1253 р., пов’язана з його іменем? (Князь Данило Романович, 1253 р. –  коронація) 

2. У народну пам'ять він увійшов не тільки хоробрим воїном і оборонцем рідної землі, а й справжнім будівничим. Він любив засновувати і споруджувати міста. Одне з них і сьогодні – найяскравіше місто Європи, має значення культурного і освітнього центру в західній Україні. Чому на нього кажуть не просто князь Данило Галицький, а король Данило? (1253 р. – був коронований)

3. З його іменем пов’язана найгероїчніша доба в літописі Запорізької Січі. Упродовж 20 років він не покладав ратної зброї, виявляючи надзвичайний військовий хист, завзято відстоюючи козацьку волю, давні запорізькі звичаї і цілковите самоврядування України. Цього славного лицаря 15 разів обирали кошовим отаманом, чого споконвіку не бувало на Запоріжжі. Розповідають, що саме він диктував листа турецькому султану Магомету IV на славнозвісній картині І.Є. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Назвіть ім’я цього славетного лицаря Запорізької Січі. (Іван Сірко – кошовий отаман)

4. Т.Г. Шевченко мав звання академіка Петербурзької академії мистецтв. А з якої спеціальності? (З гравірування на міді)

5. Видатна українська співачка Соломія Крушельницька в 1897 р. гастролювала Південною Америкою. Її тріумф продовжувався п’ять місяців. Гастролі закінчилися великим бенефісом у столиці Чилі. Чилійці влаштували незрівнянній Соломії небувалі овації та віддали шану відповідно до національної традиції. Що це за традиція? (Чилійці випустили в театрі білих голубів)

6. Цього князя літописці називали переможцем половців. Він знищив половців так, що вони відтоді служили вже руським князям. Не дозволяв, щоб свої князі сварилися або билися між собою. Щоб злучити всі українські сили проти ворогів, він двічі скликав усіх князів на з’їзд. На тих з’їздах князі присягали на Євангеліє і цілували хрест, що будуть жити в згоді між собою, а це дуже зміцнило державу. За нього Київ пережив період піднесення: збудовано нові храми, наповнилась державна скарбниця. Слава про нього йшла по всіх краях. Грецький цісар Константин прислав йому дорогі дарунки, між якими був і золотий вінець з хрестом зверху, що зберігся до наших днів. Це була велика честь для Київської Русі. Він був онуком Ярослава Мудрого. Назвіть цього князя. (Володимир Мономах. А золотий вінець з хрестом зверху називався «шапкою Мономаха»)

7. Бойове мистецтво запорозьких козаків, судячи з тверджень сучасників, було одним з найкращих у світі і нічим не поступалось відомим єдиноборством сходу. Проте і це приховували від нас, намагаючись применшити славу війська запорізького. Основу всіх єдиноборств становила відмінна фізична, технічна і психічна підготовка. Одна з найвідоміших сьогодні систем козацького двобою включала в себе 14 «фігур». І вони були такі складні, що їх вчили виконувати на столі, посеред напоїв і страв, не зрушивши жодної чарчини, тарілки, карафки. Ось такий окомір, вестибулярний апарат, фізичну силу повинні були мати справжні козаки. Як називалась ця система єдиноборства? (Бойовий «гопак»)

8. У Т.Г. Шевченка було три таланти. Перші два всім відомі: талант поета і художника. А який  був його третій талант? (Талант співака)

9. Який музичний твір був першою українською національною оперою? («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, написаний у 1863 році)

10. Цей князь на противагу батькові та дідові, не любив воювати. Він прагнув більше сидіти в Києві й клопотатися мирними справами, славився великою любов’ю до книг, науки, культури. За його правління культура Русі, прилучена до досягнень християнської цивілізації, розкрилася в усій повноті й багатстві, а Київ став одним із найкультурніших і найкрасивіших міст Європи. За часів його князювання численні церкви, монастирі стали осередками науки, культури, освіти. Загострення стосунків із могутньою Візантією, яка прагнула не лише церковно-культурної, а й політичної гегемонії в усьому східному християнському світі, змусило його приділяти більше уваги державам Центральної та Західної Європи. Він – онук княгині Ольги. Назвіть цього князя. (Ярослав Мудрий)

11. У багатьох народів Запорізька Січ асоціювалася зі школою лицарства, мужності і відваги. Право називатися запорозьким козаком вважалося найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців. Запорожці прославилися своєю мужністю і військовою майстерністю, тому російські офіцери вищих чинів вважали за честь записатися до війська запорозького і одержати атестат на звання “курінного товариша”. Кому з відомих російських полководців був виданий атестат про включення його в реєстри запорозького війська?  (М. Кутузову)

12. Яким псевдонімом підписував свої прозові твори Т.Г. Шевченко. (Дармограй)

13. У 1893 р. до українського театру, який виступав у м. Одеса, прийшов, уже прославлений на той час, композитор П.І. Чайковський з величезним букетом. На стрічці був надпис: “Безсмертній від смертного”. У 1922 р. у зв’язку з 40-річчям сценічної діяльності ця акторка першою в Україні була удостоєна звання народної артистки республіки. Назвіть її.  (Марія Заньковецька)

ІІ тур  "Дива України”

Кожна правильна відповідь оцінюється в два бали.

1. Одне з див України – Софія Київська. Нині – це всесвітньо відомий музей. В усій Європі жодна споруда XI ст. не могла зрівнятися з київським собором. Вінчають собор 13 куполів. А що символізують собою ці 13 куполів? (Вони символізують Христа і його 12 апостолів)

2. Чому присвячена назва цього собору? (Мудрості Господній)

3. В Україні є кілька парків, які є пам’ятками садово-паркового мистецтва. Але тільки в одному з них є Єлисейські поля, англійський парк з колекцією рослин, завезених з багатьох країн світу, а кавказька гірка немов переносить нас у сонячну Грузію. Назвіть цей парк-шедевр. (“Софіївка”,          м. Умань)

4. Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу – це найсвятіші, духовно найважливіші місця. Назвіть найсвятіше місце в Києві? (Києво-Печерська лавра)

5. Києво-Могилянська академія – один з найстаріших навчальних закладів Східної Європи. Складовою її назви входить прізвище Петра Могили – цим відзначалися його великі заслуги в організації самого навчального закладу і всієї наукової діяльності. З іменем якої славної українки-меценатки пов’язано заснування Києво-Могилянської академії? (Галишка  – Єлизавета Гулевичівна)

6. Дивом є і сама унікальна природа України, недарма на наші землі в усі віки зазіхали вороги. Природно-заповідний фонд України займає 2% площі, налічує 5400 природоохоронних територій та об’єктів. У якому заповіднику знаходиться долина Нарцисів? (Карпатський заповідник, 1958 р. Він складається з трьох заповідних масивів: Тячівського, Рахівського, Хустського районів Закарпатської області)

7. Де ще у Європі ростуть дикі нарциси? (У Швейцарських Альпах)

8. На мальовничих схилах Дніпра розкинувся рідкісний за красою, унікальний за художньою цінністю ансамбль споруд Києво-Печерської лаври. Упродовж віків з середини XI ст. зводився ансамбль Лаври. До кінця XVIII ст. остаточно було сформовано архітектурний ансамбль Лаври, що зберігся без суттєвих змін до нашого часу. У печерах Лаври знаходиться найбільша кількість похованих святих у світі – 120. Площа заповідника становить 28 гектарів. Скільки історичних споруд нараховується на території заповідника? (Близько 100, а 40 з них – унікальні пам’ятки архітектури XI-XVIII ст.)

ІІІ тур “Славетні українці”

1. Ім’я цього астронома-винахідника золотом написане у США, в Аламагордо, в залі космічного музею НАСА. Ним у світовій науці названо трасу, по якій перша людина висадилася на Місяці, і кратер на його зворотному боці. Людина, яка здійснила відкриття світового значення, головну справу свого життя мусила робити потай, ховаючись під чужим ім’ям. Назвіть ім’я цього вченого? (Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей, 1897-1952)

2. Польський король Ян Собеський дуже хотів «водити дружбу» з цим гетьманом і запорожцями, щоб заручитися їхньою підтримкою в боротьбі проти турків. З цією метою король кілька разів присилав на Січ коштовні подарунки, сподіваючись «купити» прихильність отамана запорожців. Як звали цього славетного отамана Січі? (Отаман Іван Сірко)

3. Так писали європейські газети про одну видатну жінку з України: “У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі. І тільки одна жінка спромоглася досягнути їх висот і стати поруч із ними. Нею була ...? (Соломія Крушельницька)

4. На початку ХХ ст. ім’я цього письменника набуває широкої популярності в Європі. “Академія в одній особі” – називали його сучасники. Його перу належить понад 5 тисяч творів у різних галузях літератури і науки, які вміщені у 50 томах, хоча науковці оцінюють  їх як 130 томів. Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю таланту. Назвіть його прізвище.                 (І.Я. Франко)

5. Він заклав основи професійної мистецької освіти в Україні, відкривши в Києві у 1904 р. свою музично-драматичну школу. У ній був відкритий перший на теренах Російської імперії клас гри на народних інструментах – клас бандури. Але найвищою нагородою йому є не тільки данина пам’яті та шана нащадків, а те, що йому судилося стати автором “Молитви за Україну”, яка у 1992 р. затверджена офіційним гімном української православної церкви (КП) і стала наприкінці ХХ ст. другим державним гімном незалежної України. Назвіть його? (Микола Лисенко)

6. Вона була не лише гарною дружиною, а й першою жінкою Сходу і Європи. Тільки для неї однієї було збудовано величезний мавзолей, як самому Султану. Їх, султанів, було 36, але жодна з безлічі султанських жінок за всю тисячолітню історію імперії не була похована так пишно, як ця жінка – українка. Назвіть її. (Роксолана)

7. Цей український письменник виявив неабиякі здібності до військової справи, хоча вона не стала справою його життя. У роки війни 1812 р. він за дорученням генерал-губернатора Ростовського успішно і за короткий час сформував полк українського козачого війська.  Назвіть прізвище цього письменника.  (І. Котляревський)

8. Ось що дивне у його біографії: насправді він був молдаванином, спадкоємцем тамтешнього престолу, але тереном своєї діяльності вибрав Україну. “Головна справа його життя – писав про нього І. Франко, – заснування Києво-Могилянського колегіуму, який повинен був стати забралом православ’я та української національності”. Назвіть його. (Петро Могила)

                                            

                                IV тур "Забавлянки бабусі Мар’янки”

Червоний ящик

У червоному ящику лежать три “яблука”. Перше “яблуко” було завезено до Росії у XVII ст. із Голландії за наказом Петра І, а в Голландію потрапило з Америки. Його називали “земляне” або “чортове яблуко”. Друге яблуко було завезене з Південної Америки. Французи та італійці називали його “яблуком кохання”, “золотим яблуком”. Перша згадка про це “яблуко” в Росії датована 1718 роком. У цей час його вирощували тільки в приватному ботанічному саду. Третє “яблуко” – китайське, батьківщина його – Південно-Східна Азія. Воно так і називається “китайське яблуко”. Назвіть яблука, що лежать у червоному ящику. (1– картопля, 2 – помідор, 3 – апельсин)

Підведення підсумків турніру та нагородження переможців